9.18. ГІРСЬКА ХВОРОБА

Пов’язані назви

Гірська хвороба, набряк мозку на висоті, набряк легень на висоті, гостра гірська хвороба.

Визначення

1. Гірська хвороба – наявність головного болю плюс один або більше симптомів: анорексія, нудота або блювання, слабкість або втомлюваність, запаморочення, проблеми зі сном. Ці симптоми проявляються після підйому на певну висоту (зазвичай вище 1,5-2 км).
2. Високогірний набряк легень – прогресуюче диспное, кашель, гіпоксія, слабкість в умовах певної висоти (вище 2,5 км). Симптоми можуть проявлятися або не проявлятися у залежності від того, чи передують симптоми гострої висотної хвороби набряку легень.
3. Висотний набряк мозку проявляється зміною стану свідомості у пацієнтів із симптомами гострої висотної хвороби, включаючи зміну свідомості, атаксію, ступор який переходить у кому. Зазвичай проявляється в умовах значної висоти (вище 2,5 км).
4. Довідка по перетворенню футів у метри

 

Мета надання ЕМД

1. Покращити оксигенацію шляхом поєднання сходження з висоти з кисневою терапією.
2. Безпечне, проте, швидке транспортування з висоти вниз.

Опис пацієнта

Критерії включення

Пацієнти, які страждають від висотної хвороби, включаючи:

a) гостру гірську хворобу;
б) високогірний набряк мозку;
в) високогірний набряк легень.

Критерії виключення

Пацієнти, що не піднімалися на значні висоти.

Надання допомоги пацієнту

Оцінка стану

Огляд має концентруватись на ознаках та симптомах висотної хвороби, проте, потрібно також брати до уваги інші можливі чинники даних симптомів.

Лікування та втручання

1. Забезпечте безпеку бригади ЕМД на місці події.

2. Зупиніть підйом:

a) пацієнти з гострою гірською хворобою можуть залишитись на даній висоті та отримати симптоматичну терапію;
б) пацієнти з набряком легень або мозку мають спускатися вниз.

3. Проведіть огляд (АВС) та контролюйте дихальні шляхи, за необхідності.

4. Проведіть кисневу терапію, за необхідності, мета – сатурація вище 90%.

5. Спустіться на нижчу висоту. Спуск є основою терапії і є основним засобом лікування за наявності гірської хвороби. Спуск має розпочатися, якщо дозволяє стан пацієнта:

a) при вираженій дихальній недостатності та набряку легень рятувальники мають розпочати вентиляцію з позитивним тиском;
б) забезпечте в/в доступ, введіть інфузійні розчини болюсом, мета – підтримка систолічного АТ вище 90 мм.рт.ст.

6. Спуск завжди має бути головним терапевтичним заходом при гірській хворобі, особливо, якщо пацієнт страждає від високогірного набряку легень або мозку. Якщо спуск неможливий або немає дозволу зі сторони медичного керівництва, рятувальники мають застосовувати такі терапевтичні заходи – портативні гіпербаричні камери, що є ефективним засобом лікування гірської хвороби. Проте, вони не є заміною спуску, а лише як альтернатива за неможливості спуску.

6.1. Гостра гірська хвороба:

а) застосуйте ібупрофен або парацетамол при болях;
б) ондасетрон 4 мг в/в, в/м або сублінгвально кожні 6 годин при блюванні;
в) ацетазоламід – до 250 мг орально двічі на день:

• • • • діти – доза 2,5 мг/кг, максимальна доза 250 мг двічі на день;
      • даний препарат прискорює акліматизацію, відтак допомагає лікувати гірську хворобу;

г) дексаметазон – 4 мг в/в, в/м або сублінгвально кожні 6 годин до полегшення симптомів:

• • • • діти – 0.15 мг/кг в/в, в/м або перорально кожні 6 годин;
      • дексаметазон допомагає лікувати симптоми гострої гірської хвороби і може застосовуватися як додаткова терапія при погіршенні гірської хвороби, за умови, якщо вказані вище препарати не полегшують симптоми. У такому випадку пацієнт повинен почати спуск, оскільки дексаметазон не сприяє акліматизації.

6.2. Високогірний набряк мозку – Усі наведені нижче терапевтичні заходи повинні позиціонуватися як додаткові до спуску. Спуск має завжди залишатись головним лікувальним заходом:

а) дексаметазон – 8 мг в/в, в/м або перорально з додатковим введенням 4 мг кожні 6 годин:

• • • • діти – 0,15 мг/кг в/в, в/м або перорально кожні 6 годин;
      • дексаметазон допомагає лікувати симптоми симптоми набряку мозку і повинен застосовуватись при високогірному набряку мозку – у таких випадках пацієнт також має починати спуск;

б) Можливе застосування ацетозоламіду у дозах, що наведено вище.

6.3. Високогірний набряк легень – Усі наведені нижче терапевтичні заходи повинні позиціонуватися як додаткові до спуску. Спуск має завжди залишатись головним лікувальним заходом:

а) ніфедипін – 30 мг перорально двічі на день, якщо препарат недоступний:

• • • • тадалафіл – 20-40 мг перорально один раз на день

АБО

• • • • силденафіл – 20 мг перорально тричі на день;

б) Уникайте одночасного застосування кількох легеневих вазодилататорів.

Безпека пацієнта

1. Місцевини на висоті є небезпечним середовищем. Рятувальники мають зважувати потреби пацієнта з безпекою бригади ЕМД та пацієнта.
2. Швидкий спуск мінімум на 100-300 метрів є пріоритетом, проте швидкість спуску має балансувати з огляду на погодні умови та інші заходи безпеки.

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Пацієнти, які страждають від висотної хвороби, знаходяться в небезпечному середовищі. Відповідно дане середовище є небезпечним для бригади ЕМД, відтак звертайте увагу на колег щодо наявності ознак висотної хвороби.
2. Спуск на 100-300 метрів зазвичай достатній для полегшення симптомів.
3. Пацієнти з високогірним набряком легень страждають від набряку не кардіогенного походження, відтак покращити їх стан можна з допомогою вентиляції з позитивним тиском з використанням мішка АМБУ, ШВЛ з налаштуванням ППТД або інших засобів вентиляції з позитивним тиском.
4. У пацієнтів з висотною хворобою часто наявна дегідратація і вони потребують в/в інфузії – після закінчення ресусцитації пацієнти більше не потребують болюсу рідин, підтримуйте об’єм введення на рівні 125 мл/год.
5. Високогірний набряк легень є найбільш летальною з усіх висотних хвороб.
6. Підозрюйте інші причини зміни стану свідомості – симптоми можуть вказувати на інші етіології, такі як: отруєння чадним газом (якщо пацієнт готує в закритих приміщеннях), дегідратація, виснаження, гіпоглікемія, гіпонатріємія.

Відповідні результати оцінювання

1. Контролюйте дихальні шляхи за наявності сильних змін у стані свідомості.
2. Високогірний набряк легень буде проявлятися у вигляді прогресуючої дихальної недостатності, характерними є хрипи на видиху.
3. Високогірний набряк мозку буде проявлятися у вигляді зміни свідомості, атаксії та коми.

Ключові елементи документації

1. Маршрут пацієнта, включаючи стартову висоту, найвищу досягнуту висоту та швидкість спуску.
2. Наявність (або відсутність) профілактичних препаратів від висотної хвороби (включаючи такі препарати як ацетазоламід або силдефаніл).
3. Загальна протяжність спуску.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Механізм лікування гострої гірської хвороби, високогірного набряку легенів та мозку.
2. Фактори вибору певної лікувальної терапії (погода, неможливість спуску).