1.2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОТРЕБИ

Пов’язані терміни

Затримка розвитку, інвалідність, фізичні вади, порушення, психічні захворювання, розумова відсталість, особливі потреби.

Мета надання допомоги

Надати достатню підтримку пацієнтам з функціональними потребами під час надання догоспітальної допомоги.

Опис пацієнта

Критерії включення

Пацієнти, які за міжнародною класифікацією інвалідності Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я мають вади здоров’я, які призвели до певного рівня інвалідності. За даними Департаменту охорони здоров’я та соціальних служб США даний список інвалідностей включає (проте не обмежується ними) осіб з фізичними вадами, психічними вадами, порушеннями розвитку та іншими вадами що впливають на їх здатність самостійно жити без сторонньої допомоги.

Критерії виключення

Відсутні.

Надання допомоги пацієнту

Оцінка стану

1. Визначте функціональні потреби пацієнта шляхом опитування пацієнта, членів сім’ї, перехожих осіб, виявлення наявності медичних браслетів або документації, або шляхом огляду наявних медичних допоміжних засобів, які використовує пацієнт.
2. Фізичний огляд пацієнта не повинен бути свідомо скороченим порівняно з пацієнтами без інвалідності, проте процес проведення огляду потрібно підлаштовувати під особливі потреби пацієнта.

Лікування та втручання

Об’єм надання допомоги не повинен звужуватись під час сортування, лікування та транспортування пацієнтів із функціональними потребами, проте процес надання допомоги потрібно підлаштовувати під особливі потреби пацієнта.

Безпека пацієнта

Для пацієнтів з комунікаційними бар’єрами (мовними або сенсорними) може бути бажаним отримати вторинне підтвердження відповідних даних (наприклад, алергії) від сім’ї пацієнта, перекладачів, письмової або електронної медичної документації. Члени сім’ї можуть бути чудовим джерелом інформації, і присутність члена сім’ї може мати заспокійливий вплив на деяких з цих пацієнтів.

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Комунікаційні бар’єри.

1.1. Мовні бар’єри:

а) афазія (порушення мовлення або сприйняття);
б) невербальні;
в) вільне володіння іншою, ніж професіонал EMД, мовою;
г) приклади шляхів вирішення проблеми мовного бар’єру:

• • • транспортування пацієнта до приймального відділення разом з особою, яка вільно спілкується мовою пацієнта;
    • карти медичного перекладу;
    • використання телефонної служби, в якій наявний перекладач;
    • прийоми, які поліпшують комунікаційні навички пацієнта (кивання, кліпання очима), про їх використання потрібно попередити персонал у приймальному відділенні;
    • електронні прилади/засоби для перекладу.

1.2. Бар’єри органів чуття:

а) порушення зору;
б) порушення слуху;
в) приклади засобів подолання сенсорних бар’єрів включають:

• • • комунікаційна картка Брайля;
    • мова жестів;
    • читання по губах;
    • допоміжні слухові пристрої;
    • письмові засоби комунікації.

2. Фізичні бар’єри:

а) амбулаторне порушення (наприклад, ампутація кінцівок, баріатричність);
б) нейром’язові порушення.

3. Когнітивні бар’єри:

а) психічні розлади;
б) проблеми або затримка розвитку.

Відповідні результати оцінювання

1. Допоміжні медичні засоби.

Приклади допоміжних медичних засобів, які допомагають у підтримці повсякденного життя пацієнтам з функціональними потребами:

а) протези кінцівок;
б) слухові апарати;
в) лінзи;
г) трахеостомічні розмовні клапани;
ґ) тростина для незрячих;
д) візки або електровізки.

2. Тварини-асистенти.

Як визначено в Законі США Про інвалідів, «будь-який собака-поводир, сигнальний собака або інша тварина, індивідуально підготовлена для роботи або виконання завдань на користь особи з обмеженими можливостями, включаючи, але не обмежуючись допомогою особам з порушенням зору, оповіщення особи з порушенням слуху про зловмисника або звуки, що забезпечують мінімальний захист або рятувальні роботи, витягування візка або вилучення впавших предметів».

2.1. Тварини-асистенти не підпадають під класифікацію домашніх тварин і тому мають завжди знаходитись поруч з господарем, окрім ситуацій:

а) громадський заклад може відмовити у супроводженні пацієнта твариною якщо:

• • • тварина є неконтрольованою або господар не може здійснити ефективні заходи її контролю;
    • тварина не навчена дотримуватися чистоти.

2.2. Службові тварини не повинні бути на повідку і не мусять бути одягненими в спеціальний жилет. Забороняється подавати запит на спеціальну ідентифікацію або документацію від партнера службової тварини. Постачальники EMД можуть запитати пацієнта лише про те, чи потрібна службова тварина у зв’язку з інвалідністю та формою допомоги, яку тварина навчена виконувати.

2.3. Працівники ЕМД не є відповідальними за надання допомоги службовій тварині. У разі, якщо господар самостійно не в змозі надати допомогу тварині, може бути прийняте рішення про транспортування тварини.

2.4. Тварини, функція яких полягає лише у психологічній підтримці, не вважаються службовими тваринами.

Ключові елементи документації

1. Задокументуйте всі перешкоди в елементі NEMSIS «eHistory.01 – Бар’єри щодо допомоги пацієнтам».

2. Вкажіть наявні фізичні бар’єри у відповідній графі (наприклад – «сліпота» в пункті «Оцінка зору»; параліч, слабкість або проблеми з мовленням в графі «Неврологічний огляд»).

3. Задокументуйте будь-яке з наведеного нижче, у відповідних випадках:

а) мовні бар’єри:

• • • основна мова спілкування пацієнта;
    • наявність особи, яка виступає асистентом в комунікації з пацієнтом;
    • прийоми, завдяки яким пацієнт може покращити/підсилити власні комунікативні навички;

б) бар’єри органів чуття:

• • • прийоми, завдяки яким пацієнт може покращити/підсилити власні комунікативні навички;
    • письмова комунікація між пацієнтом та працівником ЕМД є частиною медичної документації, навіть якщо вона на клаптику паперу, відповідно її зберігання повинно відбуватися за усіма правилами зберігання медичної документації та політики і процедур конфіденційності, застосовної до письмової або електронної документації з надання допомоги пацієнту;

в) допоміжні медичні засоби (засоби, що допомагають у повсякденному житті пацієнта).

Критерії ефективності надання допомоги

1. Точність основних елементів даних (основні скарги, анамнез захворювання, лікарські засоби, що приймає пацієнт, алергії).
2. Використання підходящих засобів і прийомів для подолання комунікативних бар’єрів.
3. Занотування функціональних потреб пацієнта і якими засобами було їх задоволено/подолано.
4. Повне документування інформації про функціональні потреби пацієнта і повноцінна передача даної інформації до приймального відділення.
5. Бар’єри, задокументовані в розділі «eHistory.01 – Бар’єри при наданні допомоги пацієнтам».