Затримка розвитку, інвалідність, фізичні вади, порушення, психічні захворювання, розумова відсталість, особливі потреби.
Надати достатню підтримку пацієнтам з функціональними потребами під час надання догоспітальної допомоги.
Пацієнти, які за міжнародною класифікацією інвалідності Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я мають вади здоров’я, які призвели до певного рівня інвалідності. За даними Департаменту охорони здоров’я та соціальних служб США даний список інвалідностей включає (проте не обмежується ними) осіб з фізичними вадами, психічними вадами, порушеннями розвитку та іншими вадами що впливають на їх здатність самостійно жити без сторонньої допомоги.
Відсутні.
Об’єм надання допомоги не повинен звужуватись під час сортування, лікування та транспортування пацієнтів із функціональними потребами, проте процес надання допомоги потрібно підлаштовувати під особливі потреби пацієнта.
Для пацієнтів з комунікаційними бар’єрами (мовними або сенсорними) може бути бажаним отримати вторинне підтвердження відповідних даних (наприклад, алергії) від сім’ї пацієнта, перекладачів, письмової або електронної медичної документації. Члени сім’ї можуть бути чудовим джерелом інформації, і присутність члена сім’ї може мати заспокійливий вплив на деяких з цих пацієнтів.
1. Комунікаційні бар’єри.
1.1. Мовні бар’єри:
а) афазія (порушення мовлення або сприйняття);
б) невербальні;
в) вільне володіння іншою, ніж професіонал EMД, мовою;
г) приклади шляхів вирішення проблеми мовного бар’єру:
1.2. Бар’єри органів чуття:
а) порушення зору;
б) порушення слуху;
в) приклади засобів подолання сенсорних бар’єрів включають:
2. Фізичні бар’єри:
а) амбулаторне порушення (наприклад, ампутація кінцівок, баріатричність);
б) нейром’язові порушення.
3. Когнітивні бар’єри:
а) психічні розлади;
б) проблеми або затримка розвитку.
1. Допоміжні медичні засоби.
Приклади допоміжних медичних засобів, які допомагають у підтримці повсякденного життя пацієнтам з функціональними потребами:
а) протези кінцівок;
б) слухові апарати;
в) лінзи;
г) трахеостомічні розмовні клапани;
ґ) тростина для незрячих;
д) візки або електровізки.
2. Тварини-асистенти.
Як визначено в Законі США Про інвалідів, «будь-який собака-поводир, сигнальний собака або інша тварина, індивідуально підготовлена для роботи або виконання завдань на користь особи з обмеженими можливостями, включаючи, але не обмежуючись допомогою особам з порушенням зору, оповіщення особи з порушенням слуху про зловмисника або звуки, що забезпечують мінімальний захист або рятувальні роботи, витягування візка або вилучення впавших предметів».
2.1. Тварини-асистенти не підпадають під класифікацію домашніх тварин і тому мають завжди знаходитись поруч з господарем, окрім ситуацій:
а) громадський заклад може відмовити у супроводженні пацієнта твариною якщо:
2.2. Службові тварини не повинні бути на повідку і не мусять бути одягненими в спеціальний жилет. Забороняється подавати запит на спеціальну ідентифікацію або документацію від партнера службової тварини. Постачальники EMД можуть запитати пацієнта лише про те, чи потрібна службова тварина у зв’язку з інвалідністю та формою допомоги, яку тварина навчена виконувати.
2.3. Працівники ЕМД не є відповідальними за надання допомоги службовій тварині. У разі, якщо господар самостійно не в змозі надати допомогу тварині, може бути прийняте рішення про транспортування тварини.
2.4. Тварини, функція яких полягає лише у психологічній підтримці, не вважаються службовими тваринами.
1. Задокументуйте всі перешкоди в елементі NEMSIS «eHistory.01 – Бар’єри щодо допомоги пацієнтам».
2. Вкажіть наявні фізичні бар’єри у відповідній графі (наприклад – «сліпота» в пункті «Оцінка зору»; параліч, слабкість або проблеми з мовленням в графі «Неврологічний огляд»).
3. Задокументуйте будь-яке з наведеного нижче, у відповідних випадках:
а) мовні бар’єри:
б) бар’єри органів чуття:
в) допоміжні медичні засоби (засоби, що допомагають у повсякденному житті пацієнта).