9.14. ГІПЕРТЕРМІЯ/ВПЛИВ ТЕПЛОГО СЕРЕДОВИЩА

Пов’язані назви

Гіпертермія, теплові судоми, теплове виснаження, теплове синкопе, тепловий набряк, тепловий удар.

Визначення

1. Теплові судоми – незначні м’язові судоми, зазвичай в ногах та черевній стінці живота. Температура тіла нормальна.
2. Теплове виснаження – серйозне виснаження запасів води та солей в організмі. При погіршенні призводить до тахікардії, гіпотензії, підвищення температури тіла та дуже болючих судом. Симптоми включають головний біль, нудоту та блювання. Теплове виснаження може перейти в тепловий удар.
3. Тепловий удар – трапляється внаслідок зупинки охолоджувального механізму тіла (потовиділення) через температурне перевантаження та/або електролітний дисбаланс. Температура тіла пацієнта зазвичай вище 40 градусів. За відсутності термометру тепловий удар відрізнити від теплового виснаження можна за наявності зміненого стану свідомості.
4. Теплове синкопе – транзиторна втрата свідомості зі спонтанним відновленням свідомості внаслідок впливу теплого середовища.
5. Тепловий набряк – набрякання кінцівки через скупчення рідин.

Мета надання допомоги

1. Охолодження та відновлення водного балансу.
2. Зниження ризиків декомпенсації.
3. Зниження ризиків збудженого стану та некооперованої поведінки.

Опис пацієнта

Критерії включення

1. Теплові судоми.
2. Теплове виснаження.
3. Тепловий удар.
4. Теплове синкопе.
5. Тепловий набряк.
6. Зловживання стимулюючими препаратами.
7. Делірій (див. настанову «Збуджений або агресивний пацієнт/невідкладна допомога, пов’язана з поведінкою»).

Критерії виключення

1. Гарячка внаслідок інфекційних або запальних станів.
2. Злоякісна гіпертермія.
3. Серотоніновий синдром.
4. Злоякісний нейролептичний синдром.

Надання допомоги пацієнту

Оцінка стану

1. Огляд:

a) вік;
б) пероральний прийом їжі та води;
в) лікарські засоби;
г) вживання алкоголю;
ґ) вживання заборонених наркотичних речовин;
д) передозування;
е) ризик залежності;

2. Оцінка навколишнього середовища:

a) температура та вологість навкруги;
б) рівень використання зусилля;
в) тривалість перебування в зоні ризику;
г) одяг;
ґ) замкнутий простір.
Діти, які були залишені в зачиненій машині, у яких наявна зміна стану свідомості та підвищена температура тіла, повинні викликати підозру щодо наявності гіпертермії.

3. Пов’язані симптоми:

a) судоми;
б) головний біль;
в) ортостатичні симптоми;
г) нудота;
ґ) слабкість;
д) зміни свідомості, серед яких:

• • • • дезорієнтація;
      • кома;
      • судоми;
      • психоз.

4. Життєві показники:

а) температура – зазвичай вище 40◦ С (якщо наявний термометр);
б) шкіра:

• • • • почервоніла та гаряча;
      • суха або волога;
      • ознаки сонячних опіків першого або другого ступенів;

в) Інші ознаки поганої перфузії/шоку.

Лікування та втручання

1. Перемістіть пацієнта до прохолодного місця і закрийте від сонця або будь-якого зовнішнього джерела тепла.

2. Зніміть якомога більше одежі (за можливості) та послабте усі обмежуючі ремені.

3. Якщо пацієнт притомний і збуджений, дайте невеликими ковтками випити прохолодні рідини.

4. При зміненому стані свідомості перевірте рівень глюкози.

5. Контролюйте дихальні шляхи.

6. Застосуйте кардіомонітор і записуйте усі показання життєвих показників та рівень свідомості.

7. Якщо температура тіла вище 40 градусів або змінений стан свідомості, розпочніть активне охолодження шляхом.

7.1. Занурення у прохолодну ванну дає найбільш швидке охолодження, проте не завжди доступне для ЕМД – у разі появи тремтіння під час охолодження:

а) дорослим:
Мідазолам

• • • • 2,5 мг в/в або назально, повторне введення (один раз) через 5 хвилин
        АБО
      • 5 мг в/м, повторне введення (один раз) через 10 хвилин
        Лоразепам
      • 1 мг в/в, повторне введення (один раз) через 5 хвилин
        АБО
      • 2 мг в/м, повторне введення (один раз) через 10 хвилин
        Діазепам – 2 мг в/в, повторне введення (один раз) через 5 хвилин;

б) діти
Мідазолам (одноразова максимальна доза – 1 мг)

• • • • 0,1 мг/кг
        АБО
      • 0,2 мг/кг назально/ в/м
        Увага: концентрація на рівні 5 мг/мл рекомендована для назального/ в/м застосування
        Лоразепам (одноразова максимальна доза – 1 мг)
      • 0,1 мг/кг в/в або /в/м
        Діазепам
      • 0,1 мг/кг в/в (одноразова максимальна доза – 2,5 мг)
      • одноразове повторне введення, максимальна загальна доза (в/в в/м) 5 мг
        АБО
      • 0,5 мг/кг ректально (одноразова максимальна доза – 10 мг).

7.2. Продовжуйте зволожувати уражену ділянку шкіри водою з одночасним обдуванням пацієнта (найбільш ефективно).

7.3. Можна застосувати пакети з льодом до тулубу, проте, це менш ефективно, ніж випаровування.

7.4. НЕ ЗАСТОСОВУЙТЕ вологу одежу, оскільки вона може утримувати тепло і нівелювати охолодження шляхом випаровування.

8. Охолоджувальна терапія має тривати до зниження температури тіла нижче 39°C і у пацієнта наявне покращення свідомості.

9. Забезпечте в/в доступ в ситуації теплового удару – введіть болюс холодні інфузійні розчини об’ємом 20 мг/кг і зменшіть його до 10 мл/кг/год після стабілізації життєвих показників.

10. Слідкуйте за появою/наявністю аритмій або колапсу (див. настанови розділу «Серцево-судинні проблеми»).

11. Лікуйте судоми (згідно з настановою «Судоми»).

12. Усі пацієнти з невідкладними станами, пов’язаними з впливом тепла (включаючи тепловий удар), повинні госпіталізуватись.

Безпека пацієнта

Застосуйте засоби фізичного контролю пацієнта (див настанову «Збуджений або агресивний пацієнт/невідкладна допомога, пов’язана з поведінкою») для захисту катетера для судинного доступу.

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Група ризику включає новонароджених дітей, немовлят, осіб похилого віку, пацієнтів з психічними розладами.

2. Додатковими факторами ризику можуть стати:

a) призначення безрецептурних трав’яних добавок;
б) лікарські засоби від застуди;
в) серцеві лікарські засоби;
г) діуретики;
ґ) лікарські засоби від психічних хвороб;
д) зловживання наркотиками;
е) випадкове або навмисне передозування наркотиками.

3. Теплове ураження може статися внаслідок підвищеної температури середовища або тривалих фізичних навантажень або через поєднання обох факторів.
Середовища з температурою вище 30 градусів та вологістю вище 60% є найбільш ризикованими.

4. Тепловий удар пов’язаний з серцевими аритміями, які не залежать від прийому/передозування наркотичними препаратами.
Тепловий удар також пов’язують з появою набряку мозку.

5. Не забувайте про пошук інших можливих причин зміни свідомості, як наприклад, рівень глюкози або у певних випадках (змагання на витривалість) гіпонатріємія внаслідок фізичного навантаження (особливо у пацієнтів зі зміненим рівнем свідомості, нормальним рівнем глюкози та нормальною температурою тіла).

6. Контроверсійні (неоднозначні) моменти – тремтіння може виникати під час лікування теплового удару:

a) достеменно невідомо наскільки шкідливим є тремтіння у пацієнтів з тепловим ударом;
б) охолодження має проводитись до досягнення нормалізації стану свідомості та температури тіла;
в) лікуйте тремтіння описаними вище методиками;
г) результати дослідження не показують ефективності одного з препаратів бензодіазепінів над іншими.

7. Гіпертермія, викликана не природними факторами, має характерні симптоми та ознаки:

a) гарячка та делірій;
б) тиреотоксичний криз;
в) біла гарячка;
г) ураження або пухлини ЦНС;
ґ) небезпечний ефект від застосування препарату – нейролептичний злоякісний синдром, злоякісна гіпертермія;
д) зміни свідомості без наявності гіпертермії у певних випадках можуть вказувати на гіпонатріємію внаслідок фізичного навантаження.

8. Немає доказів необхідності використання ЕМД ортостатичних життєвих показників.

Відповідні результати оцінювання

1. Попереджувальні ознаки – гарячка, порушення свідомості.
2. Рівень глюкози при зміненому стані свідомості.

Ключові елементи документації

1. Оцінка стану включає усі типи препаратів/наркотиків, які застосовує пацієнт і детальний опис попередньої історії хвороб.
2. Проведення оцінки навколишнього середовища.
3. Обрані та застосовані засоби охолодження.
4. Прийняття рішення щодо застосування засобів захисту.
5. Прийняття рішення щодо моніторингу дихальних шляхів, дихання та циркуляції.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Взяття крові для аналізу рівня глюкози.
2. Введені рідини при гіпотензії.
3. Дії щодо зниження температури тіла.
4. Огляд усіх проявів декомпенсації в ході надання ЕМД.