9.17. ТРАВМИ ВНАСЛІДОК ЗАНУРЕННЯ НА ГЛИБИНУ

Пов’язані назви

Баротравма.

Мета надання допомоги

1. Швидкий огляд та лікування невідкладних станів.
2. Порятунок з водного середовища.
3. Транспортуйте до лікарні пацієнтів, які постраждали від автономного підводного дихального апарату, дайвінг-травми для оцінки та розгляду кисневої терапії зворотного тиску/гіпербаричної терапії.

Опис пацієнта

Критерії включення

Пацієнти з історією недавньої (протягом 48 годин) дайвінг-активності, які виявляють потенційні ознаки та/або симптоми захворювання/ травми, пов’язані з зануренням, незалежно від дотримання таблиці занурення.

УВАГА: ускладнення, пов’язані з зануренням з використанням аквалангу можуть проявитися будь-де, особливо під час перельоту протягом 24 годин з моменту занурення.

Критерії виключення

Пацієнти, які протягом останніх 48 годин не проводили занурення під воду з аквалангом.

Ведення пацієнтів

Оцінка стану

1. Дійте відповідно до настанови «Загальні правила надання допомоги».
2. Анамнез повинен включати обставини, що призвели до скарги, деталі механізму травми, час під водою, глибину занурення, дотримання таблиць занурень/зупинок декомпресії, використання газової суміші та температури води (якщо є).
3. Будьте уважними щодо ознак баротравми (легенева баротравма, артеріальна повітряна емболія, пневмоторакс, баротравма вух/навколоносових пазух/зубів) та/або ознаки декомпресійної хвороби (біль у суглобах, зміна рівня свідомості, інші неврологічні симптоми включно з паралічем) або впливом азотного наркозу (дезорієнтація, інтоксикація).
4. Оцініть наявність інших пов’язаних травм, таких як: травма голови або хребта (якщо механізм і симптоми свідчать), морська інтоксикація від отруйного укусу, гіпотермія або інші травми.

Лікування та втручання

1. Якщо випадок під час занурення з аквалангом включає утоплення – див. настанову «Утоплення».

2. Контролюйте прохідність дихальних шляхів.

3. За підозри на повітряну емболію, розмістіть пацієнта у відповідному положенні – пацієнт розташовується лежачи на лівому боці, ноги підведені до грудей.
Іноді рекомендується положення Тренделенбурга, щоб допомогти захопити повітря в залежному правому шлуночку, і може бути корисним, якщо використовується центральний венозний катетер для виведення повітря, але це положення може збільшити набряк мозку.

4. Слідкуйте за життєвими показниками, включно з оксигенацією та серцевим ритмом (якщо можливо).

5. Дайте додатковий кисень з метою досягнення сатурації – 94-98%.
Обережно використовуйте позитивний тиск при вентиляції (наприклад, ППТД) за підозри на баротравму (див. настанову «Контроль дихальних шляхів»).

6. При симптомах, що викликають підозри декомпресійної хвороби, обов’язково застосуйте кисневу терапію, незалежно від показань сатурації для посилення змиву інертних газів.

7. Оцініть наявність гіпотермії, лікуйте згідно з настановою «Гіпотермія/вплив холодного середовища».

8. Зв’яжіться з медичним керівництвом і обговоріть необхідність гіпербаричної терапії та метод транспортування до приймального відділення з обладнанням для проведення даної терапії. В анамнезі уточніть такі деталі:

a) час занурення;
б) найбільша досягнута глибина під час занурення;
в) швидкість підняття на поверхню;
г) суміш газів.

9. Забезпечте в/в доступ.

10. Інфузійна терапія за необхідності.

Безпека пацієнта

1. Якщо пацієнт все ще у воді, знайдіть найбезпечніший та найшвидший спосіб евакуації (в межах власних службових повноважень та наявних навичок) з одночасною мінімізацією подальших пошкоджень.
2. Одразу викликайте допомогу, за необхідності спеціальних методів порятунку/евакуації та потребі у транспорті.
3. Перевірте кількість пацієнтів (можлива помилка в дотриманні протоколу занурення при груповому зануренні).

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Усі задіяні рятувальні служби повинні скоординувати зусилля для забезпечення швидкого доступу до пацієнта та його порятунку.
2. За потреби в повітряному транспорті, пацієнт повинен транспортуватися в спеціальній барокамері з максимально низьким тиском. У разі транспортування звичайним гелікоптером (без спеціальної камери) потрібно летіти на максимально низькій висоті.
3. При декомпресійній хворобі можливі різні прояви, в залежності від ураженої системи (шкіра, суглоби, дихальна або нервова система).
4. Випадки внаслідок занурення з аквалангом можуть призводити до різних проблем, включаючи баротравму, повітряну емболію, декомпресійну хворобу.

Відповідні результати оцінювання

1. Життєві показники.
2. Оцінка неврологічного статусу.
3. Оцінка респіраторного статусу (сатурація, частота дихання).
4. Наявність підшкірної емфіземи.

Ключові елементи документації

1. Температура води (якщо відомо).

2. Деталі занурення:

а) кількість занурень в останні дні;
б) найдовше занурення;
в) профіль занурення;
г) максимальна глибина занурення;
ґ) швидкість підйому на поверхню води;
д) проведення зупинок (у разі використання);
е) суміш газів в аквалангу.

3. Час настання симптомів.

4. Анамнез подальшого впливу перепаду висот після занурення (політ на літаку).

5. Будь-які пов’язані ураження або травми.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Розпізнавання та правильне лікування проблем дихання та дихальної системи.
2. Транспортування до найближчого закладу відповідного рівня надання допомоги (з наявною апаратурою для гіпербаричної терапії, за наявності показань).
3. Розпізнавання потреби в гіпербаричній оксигенотерапії та передача даної інформації до приймального відділення.