9.4. МІСЦЕВІ ХІМІЧНІ ОПІКИ

Пов’язані назви

Хімічний опік.

Мета надання допомоги

1. Швидке розпізнавання місцевого хімічного опіку.
2. Початок невідкладного та відповідного втручання, а також транспортування пацієнта.

Опис пацієнта

Критерії включення

1. Пацієнти усіх вікових груп, які піддалися впливу хімікату, що може спричиняти місцеві хімічні опіки, які можуть проявлятися одразу або відстрочено.
2. Речовини, що викликають хімічні опіки, включають луги, кислоти, гірчичний газ, люїзит.

Критерії виключення

Відсутні.

Ведення пацієнта

1. Застосуйте підходящі засоби персонального захисту (ЗПЗ).
2. Зніміть, за необхідності, одяг з пацієнта.
3. Заражений одяг має бути поміщенним у подвійний пакет.
4. За необхідності і достатнього людського ресурсу, пацієнт повинен бути доправлений до лікарні працівниками та каретою ЕМД, які не брали участі в процесі знезараження, і в транспорті для негайного реагування, який не піддавався дії хімікатів.
5. Інформація щодо наявних хімікатів повинна документуватись ще на місці події, також, за наявності, повинен заповнюватись бланк з безпеки роботи з матеріалами.
6. Передайте усю інформацію щодо хімікатів до приймального відділення.

Оцінка стану

1. Клінічні ефекти та тяжкість місцевих хімічних опіків залежать від:

a) класу речовини (луги або кислоти);
б) концентрації (чим більша, тим вищий ризик опіку);
в) рівень рН хімікату:

• • • • луги – підвищений ризик травми, якщо рівень рН більше або дорівнює 11;
      • кислоти – підвищений ризик травми, якщо рівень рН менше або дорівнює 3;

г) прояв опіку:

• • • • ранній;
      • пізній (наприклад, гідрофторидна кислота).

2. Оцініть загальну площу опіку.

3. Запобігайте подальшому зараженню.

4. Особлива увага при огляді очей та ротоглотки – оцініть порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок спазму або прямої травми, пов’язаної з опіками ротоглотки.

5. Деякі луги та кислоти можуть проявляти системні ефекти.

Лікування та втручання

1. При дії сухих хімікатів ретельно очистіть залишки хімікатів перед промиванням місця, оскільки хімікат може вступити в реакцію з водою.
2. При дії рідин промийте шкіру (а також очі, якщо вони пацієнта) великою кількістю води або фізіологічного розчину.
3. Проведіть адекватне знеболення згідно настанови «Контроль болю»).
4. Розгляньте застосування місцевих знеболювальних очних крапель (наприклад, тетракаїн) при хімічних опіках очей.
5. При пошкодженні очей забезпечте тривале промивання очей – лінзи Моргана можуть полегшити введення.
6. Раннє втручання з приводу порушення дихальних шляхів або спазму внаслідок опіків ротоглотки.
7. Проведіть заходи для попередження гіпотермії.
8. Розпочніть інфузійну терапію (за необхідності) для контролю гемодинаміки.

Гідрофторидна кислота

Гідрофторидна кислота (ГФ) є висококорозійною субстанцією, яка в основному використовується в автомобільних чистячих засобах, для зчищування іржі, в засобах для чистки порцеляни, для нанесення малюнків на скло, очищення цементу або цегли, або для очистки різних видів сталі від домішок. ГФ кислота легко проникає в шкіру і може спричинити глибокі пошкодження. Вірогідність того, що мала концентрація ГФ кислоти спричинить миттєвий опік дуже мала, проте, може бути пізній прояв болю у місці ураження. Високі концетрації ГФ кислоти можуть спричинити миттєві опіки, зовнішньо вони можуть виглядати від невеликої еритеми до явного опіку. Потрапляння до ротової порожнини або на великі ділянки шкіри може призвести до серйозної системної гіпокальціємії з можливим подовженням інтервалу QT та серцевосудинними розладами.

1. Усім пацієнтам з підозрою або фактичною травмою від ГФ кислоти.

1.1. Активно промивайте заражені ділянки водою або фізіологічним розчином протягом мінімум 15 хв.

1.2. Застосуйте кардіомоніторинг у випадку опіків ротоглотки або великої ділянки шкіри.

1.3. Застосуйте препарати кальцію:

а) кальцій попереджає пошкодження тканин внаслідок дії ГФ кислоти;
б) препарати кальцію для місцевого застосування:

• • • • комерційні гелі з кальцієм глюконату
      • якщо гель кальцію глюконату недоступний, можна зробити гель для місцевого застосування шляхом поєднання 150 мл стерильного водорозчинного гелю з: 35 мл 10% розчину кальцію глюконату; 10 г кальцію глюконату в таблетках; 3,5 г кальцію глюконату в формі порошку або
      • за відсутності кальцію глюконату змішайте 10 мл 10% розчину кальцію хлориду з 150 мл стерильного водорозчинного гелю
      • нанесіть великий об’єм гелю на уражену ділянку шкіри для нейтралізації болю від дії ГФ кислоти та залиште на поверхні шкіри мінімум на 20 хвилин, згодом повторно огляньте місце, процедура може повторюватись за необхідності
      • попри незначну ефективність, ви можете застосувати в/в інфузію знеболювальних препаратів одночасно з застосуванням гелю кальцію глюконату для контролю болю
      • у разі пошкодження пальців, нанесіть гель на руку, додайте додатково гель в хірургічну рукавичку і одягніть її на уражену руку
      • у пацієнтів, яким потрапила до рота ГФ кислота або отримали опіки великої ділянки шкіри, введіть в/в кальцію глюконат, 1-2 ампули 10% розчину кальцію глюконату, оскільки симптоматична гіпокальціємія може швидко проявитися у вигляді м’язового спазму, судом, гіпотензії, шлуночкової аритмії та подовження інтервалу QT.

Безпека пацієнта

1. Застосуйте засоби персонального захисту.
2. Проведіть заходи обмеження подальшого зараження шляхом процедури знезараження.
3. Проведіть заходи забезпечення безпеки працівників ЕМД та оточуючих від зараження.
4. Не намагайтеся нейтралізувати кислоту з допомогою лугів і навпаки через ризик екзотермічної реакції, що може спричинити серйозні термічні ушкодження.
5. Необхідно розглянути можливість швидкого транспортування або передачі до опікового центру, якщо уражена значна площа тіла або опіками уражені очі, обличчя, руки, ноги або статеві органи.

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Інфузійна терапія повинна базуватись на віці пацієнта, відсотку ураженої опіками площі тіла і розраховуватись за формулою Паркленда (див. Додаток 2).

2. Оскільки тяжкість місцевих опіків залежить від типу, концентрації та рівня рН хімічної речовини, а також площі та зони ураження, важливо отримати якомога більше інформації під час перебування на місці події щодо хімічної речовини, яка завдала пошкодження. Збір інформації зазвичай включає:

a) транспортування «закритого» контейнеру з хімікатом до приймального відділення;
б) транспортування оригіналу або копії документації щодо безпечності речовини до приймального відділення;
в) звернення до референтного агентства для визначення хімічної речовини та надання допомоги в управлінні (наприклад, CHEMTREC®).

3. Вдихання ГФ кислоти має підозрюватись у разі пошкоджень шкіри обличчя та шиї або якщо одяг просякнутий нею.

4. Знезараження важливе як при лугах, так і кислотах для зменшення пошкоджень – прибрати хімікати з низьким рівнем рН (кислоти) набагато легше, ніж хімікати з високим рівнем рН (луги), оскільки луги проникають всередину і проникають більш глибоко в тканини.

5. Деякі хімікати також спричиняють прояв локальних та системних ознак, симптомів, ушкоджень тіла.

Відповідні результати оцінювання

1. Визначення загальної площі ураження опіками.
2. Відповідь пацієнта на втручання.
3. Вдповідь на рідинну ресусцитацію.
4. Відповідь на знеболення.

Ключові елементи документації

1. Місце опіку.
2. Площа тіла з опіками.
3. Визначення хімікату.
4. Отримана або виміряна рН хімікату.
5. Отримання та передача документації щодо безпечності речовини, хімічного контейнера або іншої інформації про речовину, що отримує об’єкт.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Визначення місця госпіталізації пацієнтів між відповідними опіковими центрами.
2. Раннє розпізнавання місцевого хімічного опіку та відповідне лікування.
3. Раннє розпізнавання опіку ГФ кислотою з подальшим швидким початком лікування з застосуванням кальцію глюконату та/або кальцію хлориду і відповідним знеболенням.
4. Заходи, вжиті для запобігання подальшого зараження.