5.4. НЕОНАТАЛЬНА РЕАНІМАЦІЯ

Пов’язані назви

Відсутні.

Мета надання допомоги

1. Надати рутинну допомогу новонародженій дитині.
2. Провести неонатальну оцінку.
3. Швидке виявлення потреби новонародженої дитини в реанімаційних заходах.
4. Забезпечення відповідних втручань для мінімізації порушень у новонародженого.
5. Виявлення необхідності в залученні додаткових ресурсів на основі стану пацієнта та/або факторів середовища.

Опис пацієнта

Критерії включення

Новонароджені діти.

Критерії виключення

Гестаційний вік менше 20 тижнів (зазвичай розраховується від дати останньої менструації). При будь-яких сумнівах щодо точності гестаційного віку розпочинайте реанімацію.

Ведення пацієнта

Оцінка стану

1. Анамнез:

a) дата та час народження;
б) початок прояву симптомів;
в) перебіг пренатального періоду (медична допомога, зловживання речовинами, багатоплідна вагітність, захворювання у матері);
г) перебіг пологів (гарячка у матері, наявність меконіальних вод, випадіння або обвиття шиї пуповиною, кровотеча у матері);
ґ) приблизний вік плоду (може базуватись на останній менструації).

2. Обстеження:

a) ЧД та характер дихання (сильне, слабке, відсутнє; регулярне або нерегулярне);
б) ознаки дихальних розладів (кряхчання, роздування крил носа, ретракція стінок грудної клітки, задишка, апное);
в) ЧСС (швидкі, повільні, відсутні):

• • • • можна використовувати прекордіум, пуповину або пульс плечової артерії;
      • аускультація грудної клітки є більш підходящим методом, оскільки пальпація пуповини дає менш точні результати;

г) м’язовий тонус (слабкий або сильний);
ґ) колір шкіри/зовнішний вигляд (блідість, акроціаноз, центральний ціаноз, нормальний);
д) шкала АПГАР (зовнішній вигляд, пульс, вираз обличчя, активність, дихання) – може розраховуватись за потреби заповнення документації, проте не при корегуванні процедури реанімації;
е) приблизний вік плоду (вчасно народжений, народжений пізніше строку, передчасно народжений);
є) застосування пульсоксиметрії, необхідне у разі тривалої процедури реанімації або у разі проведення кисневої терапії, метою якої досягнення за 10 хвилин показника в 85-95%.

Лікування та втручання

1. Якщо є необхідність реанімації новонародженої дитини, негайно затисніть пуповину у двох місцях та переріжте її. Якщо потреба у реанімації відсутня, зігрійте/витріть/стимулюйте новонароджену дитину і потім переріжте/затисніть пуповину через 60 секунд або після припинення пульсації у пуповині.

2. Зігрівання, витирання, стимуляція:

a) загорніть новонародженого у сухе простирадло або термоковдру для збереження тепла тіла якомога довше на час реанімації; за можливості тримайте голову вкритою;
б) при сильному плачі, рівному диханні, нормальному м’язовому тонусі та нормальному віку плоду покладіть новонароджену дитину на матір, забезпечуючи контакт «шкіра до шкіри» та вкрийте дитину сухим простирадлом.

3. Якщо дитина передчасно народжена і в неї слабкий плач, ознаки дихальної недостатності, поганий м’язовий тонус, покладіть дитину на спину і трохи підніміть голівку для забезпечення прохідності дихальних шляхів – у разі наявності меконію та ознаках респіраторного дистресу проведіть санацію ротової, а потім носової порожнини.

4. Якщо ЧСС вище 100 ударів за хвилину:

а) слідкуйте за наявністю центрального ціанозу – проведіть потокову кисневу терапію;
б) слідкуйте за наявністю дихальної недостатності. При задишці або вираженій дихальній недостатності:

• • • • розпочніть вентиляцію мішком АМБУ з киснем (кімнатна температура) з частотою 40-60 дих/хв.;
      • проведіть інтубацію трахеї згідно з локальними настановами.

5. Якщо ЧСС нижче 100 ударів за хвилину:

a) розпочніть вентиляцію мішком АМБУ з киснем (кімнатна температура) з частотою 40-60 подихів/хвилину:

• • • • основним показником ефективності вентиляції є поліпшення ЧСС;
      • частота та об’єм вентиляції можуть відрізнятись, застосовуйте мінімальну частоту та об’єм, які забезпечують рух стінок грудної клітки та збільшення ЧСС;

б) у разі відсутності покращень протягом 90 секунд збільшіть концентрацію кисню до 30% FiO (за наявності змішувача), в іншому випадку збільшуйте концентрацію до 100% до нормалізації ЧСС;
в) у разі неефективності вентиляції мішком АМБУ проведіть інтубацію трахеї.

6. Якщо ЧСС нижче 60 ударів за хвилину:

a) забезпечте адекватну вентиляцію за допомогою кисневої терапії та адекватним підняттям стінок грудної клітки;
б) у разі відсутності покращень протягом 30 секунд розпочніть компресію грудної клітки, застосуйте техніку натискання двума великими пальцами;
в) скоординуйте натискання з видихами під час вентиляції (частота 3:1, 90 натискань та 30 подихів за хвилину);
г) проведіть інтубацію трахеї (згідно з локальними настановами);
ґ) введіть епінефрин (0,1 мг/мл) 0,01 мг/кг в/в або в/к (кращий шлях введення за умов наявністю доступу) або 0,1 мг/кг через через ендотрахеальну трубку (у разі неможливості отримання доступу).

7. Перевірте рівень глюкози під час реанімації, діабет в анамнезі у матері, наявність супутньої патології або інших протипоказань до вигодовування.

8. Введіть 10 мг/кг звичайного фізіологічного розчину в/в або в/к при ознаках шоку або в якості післяреанімаційної терапії.

Безпека новонародженого

1. Гіпотермія є типовою для новонароджених і може погіршувати наслідки усіх постнатальних ускладнень:

a) забезпечте збереження тепла шляхом витирання малюка насухо, а також вкриванням з ніг до голови у сухе простирадло;
б) у разі відсутності потреб у огляді або втручань, «метод кенгуру» (тобто розташуйте малюка біля матері, забезпечуючи контакт зі шкірою та укриттям їх обох ковдрою) – це найкращий спосіб зігрівання;
в) новонароджені діти схильні до гіпотермії, яка в свою чергу веде до гіпоглікемії, гіпоксії та сонливості. Активне зігрівання має включати витирання насухо та укриття з ніг до голови теплою ковдрою. Перевірте рівень глюкози та дійте згідно з настановою «Гіпоглікемія».

2. Під час транспортування новонароджена дитина має бути чітко зафіксована на кріслі або інкубаторі, матір також має бути чітко зафіксованою.

Корисна інформація для навчання

1. Приблизно 10% від усіх новонароджених потребують певних втручань для того, щоб почати дихати.
2. Пологи, ускладнені кровотечею у матері (передлежання плаценти, вагінальне передлежання або відшарування плаценти) ставлять малюка перед загрозою гіповолемії внаслідок крововтрати.
3. Новонароджені з малою масою тіла мають високий ризик гіпотермії внаслідок втрати тепла.
4. У разі застосування пульсоксиметрії у якості допоміжного моніторингу основним місцем розташування датчика є права рука в ділянці зап’ястя або медіальної поверхності долоні. Нормалізація рівня оксигенації (85-95%) настає лише через 10 хвилин після народження.
5. Гіпоксія та надмірна вентиляція разом можуть призвести до шкоди новонародженому. У разі необхідності продовження оксигенотерапії підтримуйте рівень оксигенації на рівні 85-95%.
6. Попри невідповідність розміру, киснева маска для дорослих також може застосовуватись для вентиляції мішком АМБУ (у разі якщо маска відповідного розміру відсутня) – однак уникайте тиску на очні яблука, оскільки це може призвести до брадикардії.
7. Збільшення ЧСС є найбільш надійним показником ефективності реанімаційних заходів.
8. Пологи при багатоплідній вагітності можуть потребувати додаткових ресурсів та/або фахівців системи ЕМД.
9. Докази, що підтверджують рутинне використання натрію бікарбонату при реанімації новонароджених, відсутні.

Відповідні результати оцінювання

1. У польових умовах важко визначити гестаційний вік плоду, якщо є якісь сумніви щодо життєздатності, слід розпочати реанімаційні заходи.
2. Акроціаноз – посиніння дистальної частини кінцівок, є типовою ознакою у новонароджених відразу після народження – його потрібно відрізняти від центрального ціанозу.

Ключові елементи документації

1. Дані анамнезу:

а) ускладнення в пренатальному періоді;
б) ускладнення під час пологів;
в) дата та час народження;
г) приблизний вік плоду.

2. Результати фізикального обстеження:

а) ЧСС;
б) ЧД;
в) якісна оцінка дихання;
г) зовнішній вигляд;
ґ) бали за шкалою АПГАР на першій та пятій хвилинах з моменту народження.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Час перебування на місці події.
2. Час виклику додаткових ресурсів.
3. Час прибуття додаткових підрозділів.
4. Час початку втручання.
5. Використання кисню під час реанімації.
6. Наявність расширеного комплексу реанімаційних заходів проти базових заходів життєзабезпечення працівниками ЕМД.
7. Відновлення спонтанної циркуляції та/або нормалізація ЧСС.
8. Час перебування в неонатальному відділенні інтенсивної терапії.
9. Час перебування у пологовому відділенні.
10. Час перебування у лікарні.
11. Підтримка рівня знань фахівців системи ЕМД.
12. Кількість спроб інтубації.
13. Смертність.