9.7. ОТРУЄННЯ/ПЕРЕДОЗУВАННЯ БЕТА-БЛОКАТОРАМИ

Пов’язані назви

Антигіпертензивні препарати.

Мета надання допомоги

1. Послабити всмоктування пероральних засобів в шлунково-кишковому тракті шляхом застосування певного роду зв’язуючого агента (активованого вугілля), особливо щодо тривалого отруєння.
2. Раннє забезпечення контролю дихальних шляхів, оскільки може відбутися швидке погіршення свідомості.
3. Забезпечення адекватної вентиляції, оксигенації та корекції гіпоперфузії.

Опис пацієнта

Бета-блокатори або бета-адренергічні антагоністи послаблюють ефект епінефрину/адреналіну.

Критерії включення

1. У пацієнта може бути:

a) брадикардія;
б) гіпотензія;
в) змінений стан свідомості;
г) слабкість;
ґ) задишка;
д) можливі судоми.

2. Приклади бета-блокаторів:

a) ацебутолол гідрохлорид;
б) атенолол;
в) бетаксолол;
г) бісопролол фумарат;
ґ) картеолол гідрохлорид;
д) есмолол гідрохлорид;
е) метопролол;
є) надолол;
ж) небіволол;
з) пенбутолол сульфат;
и) піндолол;
і) пропранолол;
ї) тімолол маліат;
й) соталол гідрохлорид.

3. Приклад альфа/бета-адренергічних препаратів:

a) карведілол;
б) лабеталол.

Критерії виключення

Жодних рекомендацій.

Ведення пацієнта

Оцінка стану

1. Проведіть повний первинний огляд (ABCDE) за наявності показань, потім роздягніть пацієнта і згодом накрийте його для збереження тепла.
2. Оцініть життєві показники, включно з температурою тіла.
3. Застосуйте кардіомонітор, оцініть наявність аритмій, після чого запишіть ЕКГ в 12-відведеннях.
4. Перевірте рівень глюкози.
5. Слідкуйте за показниками пульсоксиметрії та ЕТСО2 щодо декомпенсації.
6. Розпізнайте специфічний препарат (визначте початок дії – моментальна або пізня) – назва, час прийому, кількість.
7. Зберіть анамнез або лікарські засоби, призначені для пацієнта.
8. Вивчіть наявність захворювань, доречних до даного випадку.
9. Проведіть фізикальне обстеження.

Лікування та втручання

1. Застосуйте вугілля активоване без сорбітолу (1 г/кг) перорально.
При ризику швидкої зміни свідомості не застосовуйте таблетки без попереднього отримання контролю над дихальними шляхами.

2. Перевіряйте рівень глюкози у всіх пацієнтів, особливо у дітей, оскільки бета-блокатори можуть спричинити гіпоглікемію у дітей.

3. Використайте атропін при симптоматичній брадикардії:

a) дорослі: 1 мг в/в кожні 5 хвилин, максимальна доза 3 мг;
б) діти: 0,02 мг/кг (максимальна доза – 0,5 мг) з інтервалом 5 хвилин, максимальна загальна доза – 1 мг.

4. Проведіть інфузійну терапію (20 мл/кг) при гіпотензії з пов’язаною брадикардією.

5. При симптомах, пов’язаних з діяльністю серця (гіпотензія, брадикардія) застосуйте:

a) дорослі: глюкагон – первинна доза 5 мг шприцом через в/в катетер – можна повторити через 5-10 хв, загальна максимальна доза – 10 мг;
б) діти:

• • • • глюкагон 1 мг шприцом через в/в катетер (вага 25-40 кг) – кожні 5 хвилин за необхідності;
      • глюкагон 0,5 мг шприцом через в/в катетер (вага менше 25 кг) – кожні 5 хвилин за необхідності.

6. Застосуйте вазопресори після адекватної рідинної терапії (1-2 л кристалоїдів) при гіпотензії (див. настанову «Шок» щодо доз для дітей та дорослих).

7. Застосуйте черезшкірну електрокардіостимуляцію, за відсутності реакції на первинні фармакологічні втручання.

8. При судомах дійте згідно з настановою «Шок».

9. При широкому комплексі QRS (100 мсек або довше) застосуйте натрію бікарбонат 1-2 мЕкв/кг в/в. Інфузія може проводитися до звуження комплексу QRS.

Безпека пацієнта

1. Черезшкірна електрокардіостимуляція не завжди може вилікувати гіпотензію.
2. Не давайте активоване вугілля пацієнту з порушенням свідомості.

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Застереження щодо надання допомоги дітям:

a) у дітей може розвинутися гіпоглікемія від передозування бетаблокаторами, тому важливо визначити рівень глюкози;
б) одна таблетка може вбити немовля. Дуже важливо провести ретельну оцінку препаратів, до яких маля могло мати доступ, і привезти до приймального відділення ті препарати, стосовно яких є підозра щодо вживання малятами.

2. Глюкагон має побічні ефекти у вигляді посилення блювання при застосуванні у таких дозах, відтак може виникнути потреба у профілактиці ондансетроном.

3. Атропін має мінімальні побічні ефекти (при легкому передозуванні можуть бути навіть корисними) – гіпотензія та брадикардія можуть бути взаємо незалежними, а артеріальний тиск може не відповідати на лікування брадикардії.

4. Пропранолол проникає через гематоенцефалічний бар’єр і спричиняє зміну свідомості, судоми і розширення QRS-комплексу схожу на інтоксикацію трициклічними антидепресантами.

Відповідні результати оцінювання

1. Певні бета-блокатори, як ацебутолол та пропранолол, можуть спричинити розширення комплексу QRS.
2. Певні бета-блокатори, як ацебутолол та піндолол, можуть спричинити тахікардію та гіпертензію.
3. Соталол може призвести до подовження інтервалу QT та шлуночкової аритмії.
4. Часта повторна оцінка є важливою, оскільки погіршення стану може настати швидко і з катастрофічними наслідками.

Ключові елементи документації

1. Проведення повторної оцінки з подальшим вказанням ознак та симптомів, оскільки стан пацієнта може швидко погіршитись.
2. Ідентифікація можливої етіології отруєння.
3. Час прояву симптомів та час початку лікування (специфічного для отруєння).
4. Лікування та відповідь на лікування.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Ранній контроль дихальних шляхів у разі швидкого погіршення стану пацієнта.

2. Детальний анамнез отруєння (передозування):

а) час прийому/впливу;
б) шлях впливу речовини;
в) кількість отриманого препарату або токсину (обережно зберіть усі залишки);
г) прийом алкоголю або інших інтоксикуючих речовин.

3. Вибір правильного протоколу та подальше лікування.

4. Документація деталей після кожного повторного огляду.

5. Запис ЕКГ (періодичне повторення ЕКГ при тривалому транспортуванні; особливо у дітей).

6. Правильна оцінка ЕКГ та інтервалів сегментів.