9.3. ВПЛИВ РАДІАЦІЇ

Пов’язані назви

Відсутні.

Мета надання допомоги

1. Пріоритетність у виявленні та лікуванні загрозливих життю станів та травм над будь-якою травмою, спричиненою впливом радіації.
2. Розпізнавання та правильне лікування гострих радіаційних уражень.
3. Знизити ризик зараження персоналу ЕМД, які надають допомогу пацієнтам, які заражені або мають підозру на зараження радіоактивними речовинами.

Критерії включення

1. Пацієнти зі значним зараженням внаслідок дії іонізованої радіації, що вивільнилась з місця збереження радіоактиних речовин внаслідок нещасних випадків.
2. Пацієнти зі значним зараженням внаслідок дії іонізованої радіації, що вивільнилась з місця збереження радіоактиних речовин внаслідок певної події.
3. Пацієнти з зараженням внаслідок контакту з матеріалами, що випромінюють іонізуючу радіацію.

Критерії виключення

1. Пацієнти, які отримали незначну дозу іонізуючого випромінювання в ході медичного обстеження.
2. Пацієнти, які отримали незначну дозу іонізуючого випромінювання в ході терапевтичних процедур.

Ведення пацієнта

Оцінка стану

1. Виявлення та лікування невідкладних станів має вищий пріоритет над знезараженням.
2. Застосуйте засоби персонального захисту, що захищають шкіру від контакту з рідинами та твердими об’єктами (костюм та рукавиці), захищають слизові оболонки від рідин та часток (маска для обличчя та окуляри), а також захист дихальних шляхів від часток (маска №95 або респіратор).
3. Не вживайте рідини та їжу під час надання допомоги пацієнтам до тих пір, поки не буде проведено аналіз наявності зараження та проведення знезараження.
4. Будьте уважними і запобігайте розповсюдженню заражених матеріалів.
5. Надайте специфічну для стану пацієнта допомогу, за наявності будьяких невідкладних станів або медичних проблем.

Лікування та втручання

1. Якщо у пацієнта наявна нудота, блювання та/або діарея:

a) надайте допомогу згідно з настановою «Нудота/Блювання»;
б) задокументуйте час початку прояву шлунково-кишкових симптомів.

2. При появі судом:

a) підозрюйте наявність медичної першопричини або вплив інших хімічних речовин у разі, якщо немає інших індикаторів зараження великою дозою радіації всього організму (більше 20 Грей) таких як, наприклад, блювання;
б) лікуйте згідно з настановою «Судоми».

Безпека пацієнта

Лікуйте невідкладні стани та травми перед проведенням оцінки та лікування радіаційних пошкоджень або знезараження.

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Опромінені пацієнти не несуть загрози фахівцям ЕМД.

2. Заражені пацієнти не несуть загрози працівникам ЕМД у разі застосування правильних засобів індивідуального захисту включно з масками або респіраторами, рукавицями, халатами та захистом обличчя та очей.

3. Джерела радіації:

a) легальні:

• • • • промислові підприємства;
      • заклади охорони здоров’я, що надають послуги з радіології;
      • атомні електростанції;
      • мобільні інженерні засоби (наприклад – будівельні конструкції для заливання цементу);

б) нелегальні:

• • • • зброя масового ураження;
      • «брудні бомби», ціль яких забруднення великих територій.

4. Фізіологія радіологічного зараження:

a) зараження – отруєння внаслідок прямого контакту з джерелом радіації, зараженими предметами, рідинами або одягом, на якому наявні активні радіоактивні частки;
б) опромінення – отруєння внаслідок дії радіоактивних променів, що проникають крізь тканини тіла.

5. Типи радіоактивного отруєння:

a) гамма-промені:

• • • • найбільша частота іонізуючих променів;
      • проникає глибоко крізь шкіру;
      • спричиняє найсильнішу інтоксикацію;

б) бета-промені – проникають на глибину 1 см під шкіру;
в) альфа-промені:

• • • • найнижча частота іонізуючих променів;
      • короткий діапазон абсорбції;
      • небезпечні лише у разі вдихання або вживання;

г) дочірні радіонукліди:

• • • • продукти розпаду первинних радіоактивних субстанцій;
      • можуть продукувати гама- та бета-промені (наприклад, уран розпадається на серію дочірних продуктів радону).

6. Загалом, травмовані пацієнти з радіоактивним зараженням або опроміненням повинні сортуватися та отримувати допомогу базуючись на тяжкості їх звичайних травм.

7. Пацієнт, заражений радіоактивними речовинами (наприклад, внаслідок потрапляння радіоактивних часток на одяг) несе мінімальний ризик зараження для працівників ЕМД.

8. Рятувальники можуть отримати задачу від служб охорони здоров’я з розповсюдження йодиду калію у ситуаціях масової травми внаслідок вивільнення радіації або опромінення.

Відповідні результати оцінювання

1. Лікування загрозливих для життя травм або невідкладних станів має вищий пріоритет над оцінкою зараження або початком знезараження.
2. Час прояви нудоти та блювання є надійним показником отриманої дози іонізуючого опромінення. Чим швидше настає блювання, тим більша загальна доза опромінення.
3. Опік тканин, як правило, виявляється на пізніх етапах після опромінення. Якщо опіки з’являються різко, вони отримані внаслідок термального або хімічного механізму.
4. Судоми можуть вказувати на наявність гострого радіаційного синдрому, якщо вони супроводжуються блюванням. Якщо інші клінічні індикатори не вказують на опромінення всього організму дозою вище 20 Грей, розгляньте інші причини судом.
5. Пізні симптоми (дні або тижні після опромінення або зараження):

a) опіки шкіри внаслідок прямого контакту з радіоактивним джерелом;
б) опіки шкіри або еритема внаслідок іонізуючого опромінення;
в) гарячка;
г) пригнічення кісткового мозку у вигляді:

• • • • імуносупресії;
      • петехії;

ґ) спонтанні внутрішні та зовнішні кровотечі.

Ключові елементи документації

1. Тривалість впливу радіаційного джерела або радіаційного середовища.
2. Дистанція (якщо є можливість визначити) до джерела зараження (якщо відоме).
3. Час появи нудоти, блювання.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Використання відповідних засобів персонального захисту.
2. Використання дозиметрії працівниками ЕМД.
3. Заміри радіаційного фону на місці події.