5.2. РЕСПІРАТОРНІ РОЗЛАДИ У ДІТЕЙ (БРОНХІОЛІТ)

(Адаптовано з настанови на основі доказової медицини, розробленої з використанням Національної моделі процесу розробки настанов на основі доказової медицини).

Пов’язані назви

Відсутні.

Мета надання допомоги

1. Вирішити проблему респіраторних розладів.
2. Оперативно визначити респіраторний дистрес, недостатність та/або зупинку, а також втручання щодо пацієнтів, які потребують ескалації терапії.
3. Проведення відповідної терапії завдяки діагностиці інших причин
   дихальних розладів у дітей.

Опис пацієнта

Критерії включення

Діти молодше 2 років зазвичай з вираженим хрипом або недіагностованим захворюванням, яке характеризується ринореєю, кашлем, гарячкою, задишкою та/або респіраторним дистресом.

Критерії виключення

1. Анафілаксія.
2. Круп.
3. Епіглотит.
4. Асфіксія через наявність сторонніх тіл у дихальних шляхах.
5. Занурення/утоплення.
6. Астма.

Ведення пацієнта

Оцінка стану

1. Анамнез:

a) початок прояву симптомів;
б) одночасні симптоми (гарячка, кашель, рінорея, набряк губ/язика, висип, ускладнення дихання, аспірація сторонніх предметів);
в) контакт з іншими хворими;
г) хрипи в анамнезі;
ґ) попереднє лікування;
д) кількість візитів до відділення невідкладних станів протягом останнього року;
е) кількість днів стаціонарного лікування протягом останнього року;
є) кількість разів перебування у відділенні інтенсивної терапії протягом усього життя;
ж) передчасне народження в анамнезі;
з) сімейний анамнез астми, екземи або алергії.

2. Обстеження:

a) повний спектр життєвих показників (температура, пульс, ЧД, АТ, сатурація);
б) просвіт гортані (нормальний або звужений);
в) дихальні шуми (свист, тріскотіння, хрип, приглушені, чисті);
г) ознаки дихальної недостатності (крягчання, роздування крил носа, ретракція, стридор);
ґ) слабкий плач або неможливість говорити повними реченнями (ознака задишки);
д) колір шкіри (блідий, ціанотичний, нормальний);
е) стан свідомості (притомний, в’ялий, сонливий, непритомний, дратівливий);
є) ознаки зневоднення (+/- запавші очі, затримка капілярного наповнення, слизисті оболонки вологі, але липкі, тім’я плоске або впале).

Лікування та втручання

1. Пульсоксиметрія та капнографія мають завжди застосовуватись як допоміжні засоби моніторингу дихання.

2. ЕКГ лише за відсутності покращення після лікування розладів дихання.

3. Дихальні шляхи:

a) проведіть оксигенотерапію – почніть з використання назальної канюлі та за необхідності перейдіть до звичайної маски та нереверсивної маски для підтримки нормального рівня оксигенації;
б) проведіть санацію носової та/або ротової порожнини (з використанням аспіраційного катетера) при надмірній секреції.

4. Аерозольні медичні препарати – небулайзерний епінефрин (3 мг на 3 мл фізіологічного розчину) потрібно вводити дітям при важких розладах дихання з бронхіолітом на догоспітальному етапі, якщо інші процедури (санація, оксигенотерапія) не дали покращень.

5. Забезпечення в/в доступу та проведення інфузійної терапії – використання інфузійної терапії дітям при респіраторних розладах має відбуватись лише при дегідратації або необхідності введення препаратів.

6. Стероїдні препарати зазвичай неефективні, відтак не використовуються на догоспітальному етапі.

7. Поліпшення оксигенації та/або респіраторних розладів не інвазивними методами:

a) при важких респіраторних розладах необхідно застосовувати постійний позитивний тиск в дихальних шляхах (ППТД) або назальну канюлю високого потоку (НКВП) (за наявності);
б) вентиляція через мішок АМБУ має застосовуватися лише у разі зупинки дихання у дитини.

8. Надгортанні засоби та інтубація:

a) надгортанні пристрої та інтубація повинні застосовуватись, якщо вентиляція з допомогою мішка АМБУ не принесла результатів;
б) контроль дихальних шляхів має забезпечуватися найменш інвазивними методами.

Безпека пацієнта

Рутинне використання сигнальних маяків і сирен не рекомендується під час транспортування.

Корисна інформація для навчання

1. Санація може бути доволі ефективною маніпуляцією для полегшення розладів, оскільки немовлята дихають носом.
2. Киснево-гелієва суміш не повинна рутинно застосовуватись при розладах дихання у дітей.
3. Недостатня доказова база не дозволяє рекомендувати застосування інгаляцій теплого пару або небулайзерного фізіологічного розчину.
4. Попри попередні рекомендації щодо використання сальбутамолу, наразі останні дослідження не вказують на користь його застосування при бронхіоліті.
5. Іпратропію бромід та інші антихолінергічні препарати не повинні застосовуватись при бронхіоліті на догоспітальному етапі.
6. Хоча було показано, що гіпертонічний фізіологічний розчин в аерозольній формі сприяє зменшенню перебування в стаціонарі при бронхіоліті, він не надає миттєвого полегшення при розладах і, відтак, не має застосовуватися на догоспітальному етапі.

Відповідні результати оцінювання

Часта переоцінка необхідна для того, щоб визначити, чи втручання полегшують ознаки дихального дистресу, чи ні.

Ключові елементи документації

Задокументуйте головні деталі обстеження для оцінки змін після проведених втручань:

1. ЧД.
2. Сатурація кисню.
3. Участь допоміжних м’язів в акті дихання.
4. Дихальні шуми.
5. Просвіт гортані.
6. Стан свідомості.
7. Колір шкіри.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Застосування апарату штучної вентиляції ППТД.
2. Час до введення визначених протоколом втручань.
3. Показник введення прийнятої терапії (були чи не були введені певні лікарські засоби/проведені втручання).
4. Зміна життєвих показників (Температура, пульс, ЧД, АТ, сатурація, капнографія).
5. Кількість спроб інтубації.
6. Смертність.