5.3. РЕСПІРАТОРНИЙ ДИСТРЕС-СИНДРОМ У ДІТЕЙ (КРУП)

(Адаптовано з настанови на основі доказової медицини, розробленої з використанням Національної моделі процесу розробки настанов на основі доказової медицини).

Пов’язані назви

Відсутні.

Мета надання допомоги

1. Полегшити респіраторний дистрес.
2. Оперативне виявлення респіраторних розладів, недостатності та/або зупинки, а також проведення маніпуляцій у пацієнтів, які потребують подальшої ЕМД.
3. Проведення відповідної терапії шляхом диференціації інших причин дихальних розладів у дітей.

Опис пацієнта

Критерії включення

Підозра на круп (анамнез стридору або лаючого кашлю).

Критерії виключення

Вважається основною причиною, яка включає одне з наступного:

1. Анафілаксія.
2. Астма.
3. Бронхіоліт (свистяче дихання у дітей молодше 2 років).
4. Аспірація стороннього предмету.
5. Занурення/утоплення.
6. Епіглотіт.

Ведення пацієнта

Оцінка стану

1. Анамнез:

а) початок прояву симптомів (анамнез задишки);
б) наявність одночасних симптомів (гарячка, кашель, рінорея, набряк губ/язика, висип, ускладнене дихання, аспірація стороннього предмету);
в) контакт з іншими хворими;
г) проведенне лікування;
ґ) чи є в анамнезі астма, круп або бронхіоліт.

2. Обстеження:

а) повний спектр життєвих показників (Температура, пульс, ЧД, АТ, сатурація);
б) наявність стридору у стані спокою та під час збудження;
в) опис кашлю;
г) інші ознаки дихальної недостатності (кряхтіння, роздування крил носа, ретракція);
ґ) колір шкіри (блідий, ціанотичний, нормальний);
д) стан свідомості (притомний, в’ялий, сонливий, непритомний).

Лікування та втручання

1. Моніторинг:

а) пульсоксиметрія та капнографія мають завжди застосовуватись як допоміжні засоби моніторингу дихання;
б) ЕКГ тільки у випадку відсутності ознак клінчного покращення після лікування дихального дистресу.

2. Дихальні шляхи:

а) проведіть оксигенотерапію – почніть з використання назальної канюлі та за необхідності перейдіть до звичайної маски та нереверсивної маски для підтримки нормального рівня оксигенації;
б) проведіть санацію носової та/або ротової порожнини (з використанням санаційного катетеру) за наявності надмірної секреції.

3. Аерозольні медичні препарати:

а) небулайзерний епінефрин 5 мл 1 мг/мл (5 мг) у дітей при сильному респіраторному дистресі з ознаками стридору у пацієнта в стані спокою – дана доза препарату може повторюватися безліч разів у разі затяжного респіраторного дистресу;
б) зволожувана киснева або аерозольна терапія не показана.

4. Препарати – дексаметазон 0,6 мг/кг перорально, в/в, в/м; макс. доза – 16 мг; слід вводити за підозри на круп.

5. Отримання в/в доступу та застосування рідин – використання в/в доступу дітям при респіраторному дистресі має відбуватись лише за умов ознак дегідратації або необхідності введення препаратів.

6. Поліпшення оксигенації та/або респіраторного дистресу неінвазивними методами:

а) терапія з використанням киснево-гелієвої суміші при крупі може застосовуватися за наявності респіраторного дистресу, який не полегшується після введення 2 доз епінефрину;
б) при сильному респіраторному дистресі необхідно застосовувати (за наявності) вентилятор ППТД;
в) вентиляція через мішок АМБУ має застосовуватися лише у разі дихальної недостатності у дитини.

7. Надглоткові повітроводи та інтубація повинні застосовуватись лише, якщо вентиляція за допомогою мішка АМБУ не принесла результатів. Контроль дихальних шляхів має забезпечуватися найменш інвазивним способом.

Безпека пацієнта

1. Рутинне використання світлових маячків, сирени не рекомендується під час транспортування.
2. Пацієнти, які отримують епінефрин в формі аерозолю повинні бути доставлені до лікарні.

Корисна інформація для навчання

Ключові пункти

1. Обструкція верхніх дихальних шляхів може супроводжуватися інспіраторним, експіраторним або двофазним стридором.

2. Сторонні тіла можуть створювати звуки, що притаманні диханню при наявності крупу, тому важливо дізнатись, чи попередньо дитина не вдавилася стороннім предметом.

3. Наростання дихальної недостатності характеризується:

а) зміною психічного статусу: втомлюваність і апатія;
б) блідістю шкіри;
в) втомленим виглядом;
г) зменшенням ретракції;
ґ) послабленням дихальних шумів та стридору.

4. За відсутності стридору або інших ознак респіраторного дистресу у пацієнта – аерозольні препарати застосовувати не потрібно.

Відповідні результати оцінювання

1. Респіраторний дистрес (ретракції стінок грудної клітки, свист, стридор).
2. Знижений показник сатурації.
3. Колір шкіри.
4. Оцінка неврологічного стану.
5. Зміни в диханні після лікування.
6. Покращення оксигенації внаслідок дихання.

Ключові елементи документації

Задокументуйте головні деталі огляду для перевірки наявності змін після кожного втручання:

1. ЧД.
2. Сатурація.
3. Участь допоміжних м’язів в акті дихання.
4. Дихальні шуми.
5. Просвіт гортані.
6. Стан свідомості.
7. Колір шкіри.

Критерії ефективності надання допомоги

1. Час проведення специфічних, згідно з протоколом, втручань.
2. Частота проведення специфічних, згідно з протоколом втручань.