(Адаптовано з настанови на основі доказової медицини, розробленої з використанням Національної моделі процесу розробки настанов на основі доказової медицини).
Відсутні.
Підозра на круп (анамнез стридору або лаючого кашлю).
Вважається основною причиною, яка включає одне з наступного:
1. Анамнез:
а) початок прояву симптомів (анамнез задишки);
б) наявність одночасних симптомів (гарячка, кашель, рінорея, набряк губ/язика, висип, ускладнене дихання, аспірація стороннього предмету);
в) контакт з іншими хворими;
г) проведенне лікування;
ґ) чи є в анамнезі астма, круп або бронхіоліт.
2. Обстеження:
а) повний спектр життєвих показників (Температура, пульс, ЧД, АТ, сатурація);
б) наявність стридору у стані спокою та під час збудження;
в) опис кашлю;
г) інші ознаки дихальної недостатності (кряхтіння, роздування крил носа, ретракція);
ґ) колір шкіри (блідий, ціанотичний, нормальний);
д) стан свідомості (притомний, в’ялий, сонливий, непритомний).
1. Моніторинг:
а) пульсоксиметрія та капнографія мають завжди застосовуватись як допоміжні засоби моніторингу дихання;
б) ЕКГ тільки у випадку відсутності ознак клінчного покращення після лікування дихального дистресу.
2. Дихальні шляхи:
а) проведіть оксигенотерапію – почніть з використання назальної канюлі та за необхідності перейдіть до звичайної маски та нереверсивної маски для підтримки нормального рівня оксигенації;
б) проведіть санацію носової та/або ротової порожнини (з використанням санаційного катетеру) за наявності надмірної секреції.
3. Аерозольні медичні препарати:
а) небулайзерний епінефрин 5 мл 1 мг/мл (5 мг) у дітей при сильному респіраторному дистресі з ознаками стридору у пацієнта в стані спокою – дана доза препарату може повторюватися безліч разів у разі затяжного респіраторного дистресу;
б) зволожувана киснева або аерозольна терапія не показана.
4. Препарати – дексаметазон 0,6 мг/кг перорально, в/в, в/м; макс. доза – 16 мг; слід вводити за підозри на круп.
5. Отримання в/в доступу та застосування рідин – використання в/в доступу дітям при респіраторному дистресі має відбуватись лише за умов ознак дегідратації або необхідності введення препаратів.
6. Поліпшення оксигенації та/або респіраторного дистресу неінвазивними методами:
а) терапія з використанням киснево-гелієвої суміші при крупі може застосовуватися за наявності респіраторного дистресу, який не полегшується після введення 2 доз епінефрину;
б) при сильному респіраторному дистресі необхідно застосовувати (за наявності) вентилятор ППТД;
в) вентиляція через мішок АМБУ має застосовуватися лише у разі дихальної недостатності у дитини.
7. Надглоткові повітроводи та інтубація повинні застосовуватись лише, якщо вентиляція за допомогою мішка АМБУ не принесла результатів. Контроль дихальних шляхів має забезпечуватися найменш інвазивним способом.
1. Обструкція верхніх дихальних шляхів може супроводжуватися інспіраторним, експіраторним або двофазним стридором.
2. Сторонні тіла можуть створювати звуки, що притаманні диханню при наявності крупу, тому важливо дізнатись, чи попередньо дитина не вдавилася стороннім предметом.
3. Наростання дихальної недостатності характеризується:
а) зміною психічного статусу: втомлюваність і апатія;
б) блідістю шкіри;
в) втомленим виглядом;
г) зменшенням ретракції;
ґ) послабленням дихальних шумів та стридору.
4. За відсутності стридору або інших ознак респіраторного дистресу у пацієнта – аерозольні препарати застосовувати не потрібно.
Задокументуйте головні деталі огляду для перевірки наявності змін після кожного втручання: