(Інформація є адаптованою версією оригінального тексту, взятого з настанови, в основі якої лежать принципи доказової медицини).
Відсутні.
1. Ознаками недостатньої перфузії є:
а) порушення стану свідомості;
б) затримане/швидке капілярне наповнення;
в) гіпоксія (показник сатурації крові менше 94%);
г) зниження сечовиділення;
ґ) частота дихання більше 20/хв у дорослих або вище у дітей (див. Таблицю 1 Нормальні життєві показники);
д) гіпотензія залежно від віку (найнижчий прийнятний показник систолічного артеріального тиску):
е) тахікардія (залежно від віку), незалежно від температури (див. Додаток 4);
є) бради- або тахікардія;
ж) холодна/мармурова або гіперемована шкіра.
2. Можливі етіологічні причини шоку:
а) гіповолемія (недостатнє вживання рідин, надмірна втрата рідин (наприклад, кровотеча, синдром неадекватного виділення антидіуретичних гормонів, надмірне сечовиділення внаслідок гіперглікемії, блювання, діарея);
б) сепсис
порушення терморегуляції:
в) анафілаксія (кропивниця, нудота/блювання, набряк м’яких тканин та слизових, свистячі звуки під час дихання);
г) ознаки серцевої недостатності (гепатомегалія, патологічні дихальні шуми – хрипіння, набряк кінцівок, розширення яремних вен).
Шок внаслідок потенційної травми (див. настанови розділу «Травма»).
1. Анамнез захворювання:
а) в анамнезі кровотечі з шлунково-кишкового тракту;
б) хвороби серця;
в) інсульт;
г) гарячка;
ґ) нудота/блювота, діарея;
д) частий або відсутній діурез;
е) епізоди втрати свідомості;
є) алергічні реакції;
ж) порушення імунної системи (злоякісні новоутворення, трансплантати, аспленія);
з) ендокринні порушення;
и) наявність катетеру в центральній вені;
і) інші ризики інфекційних захворювань (розщеплення хребта або інша анатомічна аномалія сечостатевої системи).
2. Огляд:
а) дихальні шляхи/дихання (набряк дихальних шляхів, хрипи, свист, пульсоксиметрія, частота дихання);
б) кровообіг (ЧСС, АТ, капілярне наповнення);
в) живіт (гепатомегалія);
г) гідратація слизових оболонок;
ґ) шкіра (тургор, висип);
д) неврологія (ШКГ, сенсомоторний дефіцит).
3. Визначення типу шоку:
а) кардіогенний;
б) дистрибутивний (нейрогенний, септичний, анафілактичний);
в) гіповолемічний;
г) обструктивний (наприклад, легенева емболія, тампонада серця, напружений пневмоторакс).
1. Перевірте життєві показники.
2. Оксигенотерапія – метою є досягнення рівня сатурації крові 94-98%.
3. Кардіомоніторинг.
4. Пульсоксиметрія та капнометрія (показник менше 25 мм.рт.ст. може бути ознакою поганої перфузії).
5. Глюкометрія, за необхідності, відповідне лікування (у разі якщо показник нижче 3,3 ммоль/л (60 мг/дл).
6. ЕКГ.
7. Визначити рівень лактату за можливості (показник вище 2 ммоль/л є патологією).
8. Забезпечте в/в доступ – у разі невдачі після двох спроб або протягом 90 сек., необхідно забезпечити в/к доступ.
9. В/в рідини (30 мл/кг ізотонічної рідини; максимум 1 літр) протягом менш ніж 15 хвилин, використовуючи метод забору рідини в шприц і введення його через в/в катетер (переважно у дітей). Можна повторити тричі, в залежності від загального стану пацієнта.
10. Якщо в анамнезі надниркова недостатність або довготривала стероїдна залежность, забезпечте:
а) гідрокортизону сукцинат, 2 мг/кг (максимальна доза – 100 мг) в/в в/м (пріоритетний метод)
АБО
б) метилпреднізолон, 2 мг/кг в/в (максимальна доза – 125 мг).
11. Вазопресори (у разі відсутності реакції на інфузійну терапію):
а) кардіогенний, гіповолемічний, обструктивний шок:
б) дистрибутивний шок (за виключенням анафілактичного шоку):
12. Норепінефрин є препаратом вибору першої лінії при лікуванні нейрогенного шоку.
13. При анафілактичному шоці – див. настанову «Анафілаксія та алергічна реакція».
14. Надішліть інформацію про стан пацієнта у відділення екстреної медичної допомоги.
15. Розгляньте емпіричні антибіотики при підозрі на септичний шок у разі, якщо час транспортування до відділення екстреної медичної допомоги більше 1 години, якщо можна завчасно отримати культуру крові, взяти бактеріологічний аналіз крові та/або якщо ЕМД координує з прийомним відділенням лікарні щодо вибору антибіотикотерапії.
16. При гарячці застосуйте антипіретичні препарати:
а) парацетамол (15 мг/кг, максимальна доза – 1000 мг);
б) ібупрофен (10 мг/кг, максимальна доза – 800 мг).
Розпізнавання кардіогенного шоку – якщо стан пацієнта погіршується після інфузійної терапії, з’являються хрипи або розвивається гепатомегалія, слід підозрювати наявність кардіогенного шоку і зупинити інфузійну терапію.
1. Рання агресивна інфузія рідин є основою в лікуванні підозрюваного шоку.
2. Пацієнти зі схильністю до шоку:
а) з порушенням імунітету (пацієнти, які проходять хіміотерапію або з вродженим/набутим порушенням імунітету);
б) з наднирковою недостатністю (хвороба Аддісона, вроджена надниркова гіперплазія, хронічне або недавнє застосування стероїдів);
в) з трансплантацією солідного органу або кісткового мозку в анамнезі;
г) немовлята;
ґ) особи похилого віку.
3. У більшості дорослих тахікардія є першою ознакою компенсаторного шоку і може продовжуватись годинами. Тахікардія може бути пізньою ознакою шоку у дітей, в такому стані діти близькі до серцево-судинного колапсу.
4. Гіпотензія вказує на некомпенсаторний шок, який може розвинутися до серцево-легеневого колапсу протягом кількох хвилин.
5. Гідрокортизону сукцинат (за наявності) є кращим препаратом за метилпреднізолон та дексаметазон у пацієнта з наднирковою недостатністю, оскільки він має подвійний глюкокортикоїдний та мінералокортикоїдний ефект:
а) пацієнти, у яких немає в анамнезі дисфункції наднирникових залоз, можуть мати пригнічення наднирникових залоз внаслідок тяжкої хвороби, тому гідрокортизон потрібно використовувати у ситуації наявності стійкого до лікування шоку;
б) пацієнти з наднирковою недостатністю можуть мати при собі екстрену дозу гідрокортизону, яку можна ввести в/в або в/м.
Знижена перфузія, яка проявляється зміненим психічним станом або порушенням капілярного наповнення чи пульсу, зниженням діурезу (менше 1 мл/кг/год) вказує на:
а) кардіогенний, гіповолемічний, обструктивний шок: капілярне наповнення довше 2 секунд, слабкий периферійний пульс, прохолодні кінцівки;
б) дистрибутивний шок: різке капілярне наповнення, обмежуючий периферичний пульс.